Звільнення працівника під час воєнного стану

Кодекс законів про працю України не урегульовує специфіки трудових відносин під час воєнного стану. Особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності визначені у Законі України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Водночас вказаний закон слід тлумачити у призмі Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці» та інших нормативно-правових актів, що регулюють трудові відносини.

То, як можна звільнити працівника в умовах воєнного стану, у тому числі за ініціативою власника, згідно із новоприйнятим законодавством?

 

  1. Звільнення з ініціативи працівника.

Особливістю звільнення працівника за його власною ініціативою є те, що у деяких випадках працівник може не відпрацьовувати двотижневий строк після подання заяви про звільнення. Так, в Законі України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» вказано, що у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника, він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві.

Тобто ця норма розповсюджується на працівників, місцем роботи яких є території, де точаться бойові дії.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України. Станом на дату написання даної статті такий перелік територій Урядом ще не визначено.

Наразі дійсним є Перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми “єПідтримка”, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р, що скоріш за все матиме аналогічний зміст майбутній постанові Уряду про перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.

У випадку, якщо працівник виявив свій намір припинити трудовий договір, укладений на невизначний строк, за власним бажанням, він повинен надати заяву. У випадку неможливості фактичного подання оригіналу документу (заяви) про звільнення роботодавцю у зв’язку із початком військових дій, її необхідно надіслати поштою рекомендованим листом (бажано з описом вкладення) та повідомленням про вручення або надіслати фотокопію заяви на електронну адресу роботодавця. Дата отримання листа буде вважатись днем подання працівником заяви про звільнення.

 

  1. Звільнення за згодою сторін.

Звільнення за згодою сторін має дещо подібний правовий порядок оформлення.

Звільнення за згодою сторін відбувається у день досягнення згоди. Днем досягнення згоди вважатиметься дата визначена у заяві відповідного працівника, на якій керівник проставляє погоджувальну резолюцію.

Також угоду про розірвання трудового договору можна оформити і у двосторонньому порядку між працівником та роботодавцем

Підставами для складання наказу про припинення трудового договору може бути або заява працівника, або письмова угода сторін про припинення трудових відносин.

 

  1. За ініціативою роботодавця.

У період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

 

  1. Звільнення через прогул (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

В умовах воєнного стану власникам бізнесу слід бути обачними, обираючи підставу для звільнення через прогул.

При виборі цієї підстави власник або уповноважений ним орган має витребувати у працівника пояснення, щоб засвідчитись, що причини його відсутності на роботі не були поважними.

Слід зазначити, що працівники, які не виходять на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов’язаних з ними обставин, не можуть бути звільнені за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України за підставою “прогул”.

Якщо працівник не з’являється на роботі внаслідок обставин, пов’язаних з бойовими діями, час неявки працівника у табелі обліку використання робочого часу доцільно відмічати умовним позначенням «І» – інші причини неявок або «НЗ» – неявка з нез’ясованих причин.

 

АО “КАНОН”, квітень 2022 року

«Юридическое бюро «КАНОН»

– це юридична компанія, що надає широкий спектр послуг в галузі права.

Меню