Спрощення умов кредитування чи чергова пастка?

    Споживче кредитування  завжди користувалося популярністю серед населення, адже є зручним інструментом для вирішення багатьох побутових проблем за браком великих коштів. Майже на кожному кроці банки, кредитні спілки, фінансові установи, пропонують скористатися безпрецедентною можливістю придбання товару у кредит без переплат, додаткових комісій, відсотків та будь-яких штрафних санкцій у випадку прострочення платежів.

    Водночас, через нестабільні економічні процеси в суспільстві рівень довіри населення до фінансових установ останнім часом досить знизився. Як показує практика, всі проблеми галузі в Україні повністю перекладаються на  плечі споживачів фінпослуг. Банкіри постійно обвинувачують позичальників, що ті винні, оскільки беручи кредити не вникають в тонкощі кредитних договорів, а вкладники винні,  бо вклали гроші «не в ті банки».

    З метою відновлення довіри до фінансового сектору у сфері кредитування Верховною Радою України  був прийнятий  Закон України  «Про споживче кредитування» (далі – Закон) від 15.11.2016 року  та  який вже  10.06.2017 року набере чинності.

    То ж  що нового принесе  даний Закон  та чи слід чекати спрощення умов кредитування  пересічним споживачам від  перезавантаження цієї сфери в  Україні? Спробуймо розібратися.

   Слід нагадати, що на даний момент регулювання споживчого кредитування в Україні здійснюється відповідно до положень  Цивільного кодексу України, Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про кредитні спілки», ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та  постанови Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

   Однак, у законодавстві залишалися  численні прогалини у регулюванні споживчого кредитування, особливо що стосується оманливої та недобросовісної реклами, надання неповної або недостовірної інформації, низького рівня  оцінки кредитоспроможності позичальника,  несправедливих умов договорів споживчого кредиту, нав’язування  додаткових та супутніх послуг, відсутності однакових вимог до кредитодавців, таких як  банки та небанківські установи, та безмежної відповідальності споживачів  яка нагадує свого роду «боргову яму».

    Почнемо з головного: що таке споживчий кредит. На відміну від чинної редакції, в новий Закон ввели обмеження, що дозволяє не вважати споживчим кредитом придбання товарів (робіт, послуг), пов’язаних із незалежною професійною діяльністю. Таким чином, наприклад, адвокат, оцінювач, нотаріус і т.д., купуючи автомобіль, як фізична особа змушений буде доводити, чи є цей кредит споживчим і чи поширюються на нього гарантії, передбачені законом. Крім того, відтепер не вважатиметься споживчим кредитом  кредитний договір  укладений строком до одного місяця або загальний розмір  кредиту за яким не перевищує суми  однієї мінімальної заробітної плати, або не передбачає сплати  процентів чи будь-яких інших платежів за користування кредитом,  або  кошти, отриманы від ломбардів під заставу майна на збереження ломбарду, а також  кредити в  рамках державних цільових програм або програм органів місцевого самоврядування тощо.

     Інформація про споживчий кредит ─ це взагалі окрема історія. Практика надання кредиторами інформації споживачу про умови кредитування  в Україні є неналежною, починаючи від розкриття інформації у період до укладання договору і протягом усього строку дії договору. Зокрема, у період до укладання договору досить часто зазначена  інформація не надається в письмовому вигляді або в  неповному обсязі, як це вимагається законодавством. Звичайною практикою для фінансових установ  залишається інформування позичальників протягом строку дії договору про зміни істотних умов договорів шляхом розміщення відповідної інформації на веб-сайті банку чи її опублікування у друкованих ЗМІ, що в свою чергу, призводить до того, що  більшій частині споживачів реальні умови договору  залишаються невідомими.

     Згідно нового Закону – з’явився обов’язковий, так званий, паспорт споживчого кредиту, який  покликаний інформувати споживача про фінансову послугу, проте, в кінцевому результаті  він може відрізнятися від умов самого кредиту. Оскільки  новий Закон досить розпливчасто позначає порядок інформування споживача. Однак, не слід забувати, що під час укладання  договору споживчого кредитування, споживачі щонайменше повинні ознайомитися з інформаціэю про  фактичну вартість кредиту, ефективну процентну ставку та про будь-які інші платежі, які сплачуються за видачу, обслуговування та повернення кредиту, щоб розрахувати свої  реальні фінансові можливості з метою  своєчасного та повного повернення банку  запозичених коштів і уникнення у подальшому додаткових витрат на сплату пені, штрафу,  неустойки або інших санкцій зі сторони банку.

    Як слідує із положень ст. 2 нового Закону, норми цього Закону   направлені на досягнення балансу інтересів між споживачами та фінансовими установами. На ряду з цим,  розробники Закону свідомо  відмовились від включення до тексту Закону найбільш одіозних норм, які б були значним тягарем для фінансових установ, попри те, що такі норми застосовуються в інших країнах, наприклад, як обмеження права стягнення вартості заставленого майна.

       images (4)     На ряду з цим, нововведенням  у   сфері споживчого кредитування є  включення у Закон положення про обов’язкове проведення  кредитором  оцінки кредитоспроможності  споживача.Так, на рівні Закону запроваджено обов’язок банку або іншої фінансової установи проводити оцінку кредитоспроможності позичальника. Таким чином, необхідність проведення такої оцінки буде не тільки вимогою нормативно-правових актів Національного банку України, які стосуються управління банківськими ризиками, а являтиме собою законодавчу вимогу. Слід наголосити, що обов’язок оцінювати кредитоспроможність позичальника для небанківських фінансових установ наразі взагалі не встановлений, тому запровадження такого обов’язку ставить усіх кредитодавців у рівні умови. Однак,  обов’язок фінансової установи провести оцінку кредитоспроможності зобов’язуватиме позичальника надати останньому  будь-яку інформацію  і в необмеженому обсязі.

     Ще одним негативним моментом  нового Закону є  невключення норми, коли нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачилися на користь споживача. Це,  свого роду, дасть можливість кредитодавцю необмежено і безкарно зловживати своїми правами.

    Із Закону зникло поняття «несправедливі умови в договорах», що з набуттям чинності закону вкотре  сприятиме кредитодавцеві безкарно зловживати своїми правами.

      Істотно були змінені й норми, що стосуються дострокового погашення кредиту. Відтепер у зв’язку з двояким і неточним формулюванням кредитодавець може вимагати повернення кредиту в будь-який момент, а не при настанні певних умов.

     У свою ж чергу, позичальник може бути позбавлений права на дострокове погашення кредиту без дотримання умов, зазначених у договорі.

   Раніше передбачені обов’язкові вимоги щодо повідомлення позичальника про переуступку боргу, а також умов реструктуризації кредиту ─ з нового закону виключені.

   Невеликим позитивним моментом можна вважати нову норму, що зобов’язує кредитодавця безкоштовно надати інформацію про суму заборгованості, а також про платежі по кредиту. Але й тут не обійшлося без «ложки дьогтю». У Законі зазначено, що інформація про платежі по кредиту надається тільки тоді, коли  її можливо вказати у виписці, а якщо ні, то можна і не надавати.

    Також Законом України «Про споживче кредитування» змінено черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит. Відтепер  у першу чергу буде сплачуватись сума простроченого боргу, в другу – поточні платежі «тіла кредиту» та проценти, в третю – суми штрафних санкцій.  Слід нагадати, що за чинною редакцією Цивільного кодексу України основна сума боргу («тіло кредиту») сплачується в третю чергу, а штрафні санкції в другу, що призводить до того, що споживачі опиняються в ситуації, коли всі їх наявні кошти направляються на погашення вже нарахованих штрафних санкцій, а сама заборгованість не зменшується, оскільки не зменшується база нарахування. Фактично,  це нагадує свого роду «безкінечний лічильник» для позичальника, оскільки, останній не в змозі погасити кредит та заборгованість за ним.

    Відтак, зміна черговості погашення вимог за договором про споживчий кредит, але зі збереженням права кредитора стягнути решту боргу з іншого майна позичальника (не тільки із застави),  можливо, стане  компромісним варіантом, який, в свою чергу, дозволить і поліпшити становище позичальників, і не буде погіршувати шанси кредиторів на повне задоволення їх вимог.

     До Закону також включено  норми, якими врегульовано питання надання додаткових та супутніх послуг за договорами споживчого кредитування. Зокрема,  до укладення договору кредитодавець зобов’язаний  буде повідомити споживача про орієнтовну вартість послуг третіх осіб (страховиків, оцінювачів тощо), якщо вона йому відома. При цьому, кредитодавцю забороняється під час  укладення  договору про споживчий кредит спонукати споживача на укладення договорів про надання додаткових чи супутніх послуг із конкретною третьою собою.

    Ще один невеликий позитивний момент ─ певні обмеження відповідальності споживачів.  Відтепер максимальний розмір сукупної суми штрафних санкцій (пені, неустойки)  не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної споживачем за  таким договором і не може бути збільшений за домовленістю сторін. При цьому, нарахування самої пені не може бути більшим за 15 відсотків суми простроченого платежу.Слід наголосити, що  це положення  стосуватиметься лише тих договорів, які будуть   укладені вже  після  набрання чинності зазначеним Законом, оскільки останній не має зворотної дії в часі.

     Однак на тлі того, що тепер у новому законі виключена повністю відповідальність кредитодавців за його порушення в частині ненадання повної та достовірної інформації про кредит, всі дрібні позитивні зміни просто абсолютно марні.

    Також із нового Закону прибрали обмеження дій кредиторів у досудовому порядку по відношенню до позичальників. Тепер кредиторам  багато чого дозволено, зокрема:  надавати неправдиву інформацію про наслідки несплати споживчого кредиту, вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одержання відповідного судового рішення, вказувати на конвертах з поштовими повідомленнями інформацію про те, що вони стосуються несплати боргу або споживчого кредиту, звертатися без згоди споживача щодо інформації про його фінансовий стан до третіх осіб, пов’язаних з ним родинними, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті споживача, вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув або вчиняти інші  дії, що вважаються нечесною підприємницькою практикою.

     Фактично Законом надано необмежені можливості  різноманітним коллекторам на тлі відсутності нормативних актів, що регулюють їх діяльність. Якщо раніше це було виправдано і в принципі не потрібно, то після вступу в силу нового Закону це може  призвести до коллапсу в даній сфері.

    Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що свого часу, більшість європейських країн таких як Австрія, Болгарія, Хорватія, Чехія, Латвія, Польща, Португалія, Словаччина та Іспанія завдяки вдалому реформуванню сфери споживчого кредитування через запровадження саме єдиного законодавчого акту у цій сфері створили сприятливі умови для підвищення  соціальних стандартів життя населення та  піднесення  своєї економіки в цілому. Чи варто очікувати такого ж результату  від прийняття єдиного Закону про  регулювання сфери споживчого кредитувания в Україні –  покаже час. Наразі залишається сподіватися, що сформована в країні ситуація щодо захисту споживачів фінансових послуг з прийняттям нового Закону і набуттям ним чинності  не призведе до ще більших проблем, які зараз існують.

ТОВ «Юридическое бюро «Канон»

Червень 2017 року

«Юридическое бюро «КАНОН»

– це юридична компанія, що надає широкий спектр послуг в галузі права.

Меню