Звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів передбачає відповідні фінансові витрати, у тому числі на професійну правничу допомогу. За загальним правилом, такі витрати покладаються на сторону, яка ініціює судовий процес або ініціює окрему дію в межах судового розгляду справи.
Проте, діючим процесуальним законодавством передбачено можливість відшкодування судових витрат, понесених потерпілою стороною у випадку задоволення її позовних вимог, у тому числі на правничу допомогу.Тож сторона, яка програла справу, несе як свої витрати, так і судові витрати іншої сторони, за умови, що вони підтверджені документально.
Слід нагадати, що віднедавна в результаті реформування судової системи надання професійної правничої допомоги в судах України здійснює адвокатура. Відтепер відповідно до положень статті 1312 Конституції України виключно адвокат (за винятком певних категорій справ) здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Як свідчить судова практика, досить часто суди при ухваленнї рішення на користь особи відмовляють їй у задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу адвоката. Це пов’язано, в першу чергу, з недостатністю та недоведеністю документальної бази витрат, понесених стороною на захисника.
Тож, спробуємо проаналізувати проблемні питання щодо реальної можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді.
Право на професійну правничу допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та відповідними статтями Цивільного процесуального кодексу України (ст. 15), Господарського процесуального кодексу України(ст.16), Кодеску адміністративного судочинства України (ст.16), (надалі за текстом – ЦПК, ГПК, КАС). Зокрема, кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Без сумніву, кожен погодиться, що від вибору грамотного адвоката залежить бодай не половина успіху розпочатої судової тяганини. У свою чергу адвокат, як ніхто інший зацікавлений в успішному вирішенні Вашої справи, оскільки від цього залежить обіцяний йому гонорар, а також свого роду можливість заробити собі певну рекламу для подальшого залучення клієнтів.
Отже, склад та розмір витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. В свою чергу, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат відповідно до положень постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».
Так, стороні, яка претендує на компенсацію судових витрат, слід подати до суду разом з першим документом по суті справи (тобто разом з позовом або з відзивом на позов) попередній розрахунок таких витрат, куди включаються вже понесені і/ або очікувані витрати, у тому числі на адвоката, експертів і проведення експертизи, залучення свідків, спеціалістів, перекладачів; витрати, пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; інші витрати, пов’язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до його розгляду, оплата судового збору тощо (ст.133, ст.134,175 ЦПК, ст.123-124,126 ГПК,132,134,135 КАС).
Слід наголосити, що якщо сторона не подасть такий попередній розрахунок, суд може в подальшому відмовити в компенсації судових витрат, за винятком суми сплаченого судового збору .
Далі, в судовому процесі наданий стороною попередній розрахунок може бути нею уточнений вже з урахуванням фактично понесених витрат .
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження судових витрат на адвоката суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У нашому випадку до витрат на допомогу адвоката можна віднести розмір гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. При цьому, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами укладеного договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення ним відповідних витрат.
При цьому не слід забувати, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Слід звернути увагу, що у разі неспівмірності заявлених вимог на правову допомогу суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір заявлених витрат. При цьому, обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Ще одним нюансом є те, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданої до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати вже після прийняття рішення по суті позовних вимог.
У цьому випадку для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання та за наслідками якого приймає додаткове рішення про судові витрати понесені стороною.
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, обгрунтованний розрахунок таких витрат, то у суду будуть відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Адвокатське бюро “ЮРІЙ ЖУК ТА ПАРТНЕРИ”
лютий,2018