Україна здавна славилася своїми родючими ґрунтами. Її вдале географічне розміщення є одним із факторів привабливості аграрного сектору для інвесторів. Із впевненістю можна сказати, що сільське господарство в Україні є однією із левових часток її сьогоднішньої економіки. Не є секретом, що розвиток аграрної сфери не лише відіграє головну роль у забезпеченні громадян нашої країни продовольчими товарами власного виробництва(зернові, олійні, м’ясо, молоко) для задоволення соціально значущих потреб, а й дає можливість експортувати таку продукцію за кордон, та відповідно отримати валютну виручку.
Отже, приймаючи рішення про започаткування власної справи у галузі сільськогосподарського виробництва, в першу чергу, необхідно визначитись з організаційно-правовою формою підприємництва, її перевагами та недоліками.
Так, стаття 42 Конституції України зазначає, що кожен має право на підприємницьку діяльність незаборонену законом.
Тобто, для започаткування легальної діяльності необхідно зареєструватися у визначеному законом порядку як суб’єкт господарювання – фізична особа – підприємець або юридична особа.
Відповідно до положень статті 14.1.235. Податкового кодексу України – сільськогосподарський товаровиробник представляє собою юридичну особу незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Однак, як вбачається із даного визначення, Податковий кодекс України не відносить фізичних осіб – підприємців до сільгоспвиробників, оскільки вони не є юридичними особами в розумінні податкового законодавства.
Із наведеного слідує, що особа, яка має намір займатись підприємництвом у сфері виготовлення сільськогосподарської продукції, має право обрати будь-яку організаційно правову форму саме як юридична особа відповідно до положень статті 45 Господарського кодексу України.
На сьогодні чинне законодавство визначає наступні організаційно-правові форми юридичних осіб: господарські товариства(акціонерні товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, командитні товариства, повні товариства тощо),виробничі кооперативи, фермерські господарства, приватні підприємства.
Проте, у сільському господарстві найбільш популярними формами юридичної особи — є зокрема, товариство з обмежено відповідальністю (ТОВ), приватне підприємство (ПП) та фермерське господарство ( ФГ).
Регламентованість діяльності ТОВ робить її найбільш популярною серед підприємців – більша частина нових фірм обирають організаційно-правову форму саме товариства з обмеженою відповідальністю.
Слід зауважити, що саме юридична особа як суб’єкт господарювання виглядає більш солідно у порівнянні з фізичною особою-підприємцем та викликає більше довіри у потенційних клієнтів, партнерів, інвесторів. Зокрема, ТОВ мають більше можливостей по залученню капіталу, участі у тендерах за великі контракти. Вигідним для учасників ТОВ є їх відповідальність перед кредиторами в межах їх вкладів, тоді як ФОП за своїми зобов’язаннями відповідає всім належним фізичній особі майном, що його створила.
Поряд з цим, дана форма ведення бізнесу вимагає більше і людських, і матеріальних ресурсів – починаючи від процедури реєстрації(проведення установчих зборів, затвердження статуту, формування статутного капіталу), так і під час здійснення діяльності (ведення кадрової та бухгалтерської роботи, подання звітності тощо). Вагомим мінусом даної форми є складність виведення готівки для різноманітних витрат порівняно з ФОП.
Окремої уваги заслуговують приватні підприємства. На сьогоднішній день по законодавству України ПП – це фактично теж ТОВ з тими ж особливостями реєстрації, роботи та оподаткування. Єдиною відмінністю ТОВ та ПП є рівень врегулювання різних внутрішніх питань (правова відповідальність засновника, розподіл прибутку, передача частки, збільшення-зменшення статутного капіталу, правонаступництво тощо).
Відсутність законодавчо регламентованого порядку створення та діяльності приватних підприємств нерідко призводить до зухвалих рейдерських атак та протиправних посягань відносно останніх. Оскільки ТОВ присвячений цілий розділ Господарського кодексу України та спеціальний Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», тоді як діяльність ПП врегульовується лише кількома абзацами Господарського кодексу.
Ще одним з основних видів діяльності та важливим елементом системи сільгоспвиробництва Ураїни залишається ФГ.
Основною перевагою ФГ є можливість здійснення господарської діяльності як у формі юридичної особи, так і фізичної особи – підприємця разом із членами родини, можливість отримання від держави або органів місцевого самоврядування земельної ділянки у власність або в користування для досягнення цілей фермерського господарства, отримання новоствореним фермерським господарством, фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами допомоги за рахунок державного і місцевого бюджетів у період їх становлення (перші три роки після його створення, а у трудонедостатніх населених пунктах – п’ять років, стаття 9 Закону України «Про фермерське господарство»).
Зокрема, ці кошти можуть спрямовуватися на меліорацію земель, у тому числі їх зрошення та осушення, а також на консервацію та рекультивацію малопродуктивних сільськогосподарських угідь, на придбання сільськогосподарської техніки (комбайнів, тракторів, автомашин, бульдозерів, сівалок тощо).За рахунок місцевих бюджетів фермерським господарствам може надаватися допомога у будівництві об’єктів виробничого/невиробничого призначення, житла, проведенні заходів щодо землеустрою.
Однак, як показує статистика кількість фермерських господарств за останні 10 років за відсутності належної державної підтримки та низького рівня технічного оснащення скоротилася більше ніж на 20 відсотків .
З урахуванням статистичних даних та з метою стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу на селі, створення нових та розширення існуючих виробничих потужностей і робочих місць у сільській місцевості Кабінетом Міністрів України була прийнята Концепція розвитку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації на 2018-2020 роки.
Дана Концепція вже найближчим часом прогнозує максимілізацію державної підтримки та створення комплексу організаційних, правових і фінансових передумов для розвитку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації, покращення матеріально-фінансового становища сільського населення, зокрема шляхом збільшення їх рівня реальних доходів від передачі в оренду сільськогосподарських угідь, кредитування за доступними ставками, підтримку та стимулювання розвитку тваринництва, виноградарства, садівництва і хмелярства, техніко-технологічного оновлення фермерських господарств та сільськогосподарських кооперативів, збільшення робочих місць тощо.
Слід зазначити, що фінансування на реалізацію програм цієї Концепції здійснюється як за рахунок коштів Державного бюджету України, так і місцевих бюджетів, а також за кошти міжнародної технічної допомоги та інших джерел, передбачених законодавством в обсязі не менше 1 млрд. гривень щороку.
Із наведеного слідує, що якщо з’являється бодай найменша можливість взяти участь в програмах державної підтримки сільгоспвиробників її обов’язково потрібно використовувати, але розраховувати виключно на неї не варто. Пам’ятайте, у переважній більшості випадків розраховувати потрібно насамперед на себе.
У будь-якому випадку визначаючись з організаційно-правовою формою підприємництва слід орієнтуватися на мету та фінансові потреби обраного напряму діяльності. Оскільки, саме від вибору форми бізнесу залежить організація, ефективність та результативність діяльності створеного підприємства. Особливо, це стосується тих, хто раніше зовсім не мав справи з сільським господарством.
ТОВ «Юридическое бюро «КАНОН»
Червень, 2018 рік