Конституцією України встановлено право кожного, хто працює, на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
Таким чином, громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, мають право на відпустку. Щодо іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні, то вони мають право на відпустки нарівні з громадянами України.
В Україні виокремлюють декілька основних видів відпусток:
1) щорічні відпустки;
2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;
3) творча відпустка;
4) відпустка для підготовки та участі в змаганнях;
5) соціальні відпустки;
6) відпустки без збереження заробітної плати.
Проте зауважимо, що законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись також й інші види відпусток.
До щорічних відпусток відносять основну, додаткову відпустку за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткову відпустку за особливий характер праці та інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
За загальним правилом щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
Відмітимо, що в Україні право на відпустку забезпечується забороною замінювати відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених законодавством.
Так, ст. 83 Кодексу законів про працю (КЗпП) та ст. 24 Закону України «Про відпустки» встановлюють умови, за яких працівник має можливість отримати грошову компенсацію за невикористану ним щорічну відпустку.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки може бути замінена грошовою компенсацією, але при цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Тобто, якщо працівник має щорічну відпустку 31 календарний день (24 дні основної відпустки і 7 днів додаткової відпустки за ненармований робочий день), то він може піти у відпустку на 24 дні, а за 7 днів невикористаної відпустки отримати грошову компенсацію. Якщо працівник забажав скористатися цим правом, то він подає роботодавцю заяву на компенсацію за невикористану відпустку.
Проте, слід зауважити, що особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. Грошова компенсація за невикористані дні інших відпусток не допускається. Виняток з цього правила встановлено частиною першою ст. 83 КЗпП та частиною першою ст. 24 Закону України «Про відпустки», відповідно до яких при звільненні допускається можливість грошової компенсації одного з видів соціальних відпусток – додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. (ст. 19 Закону України «Про відпустки»). Зазначений закон про відпустки не містить жодних обмежень щодо виплати компенсації за невикористану відпустку залежно від підстави звільнення.
Для певної категорії працівників встановлюються особливості виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток. Так, на законодавчому рівні передбачено, що у разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за невикористані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.
Якщо працівник переводиться на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, то в такому випадку за його бажанням грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди він перейшов.
Також ст. 83 КЗпП та ст. 24 Закону про відпустки закріплена норма, за якою у разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, виплачується спадкоємцям.
Отже, в Україні отримати грошову компенсацію за невикористану відпустку можливо, проте лише у випадках, які прямо передбачені чинним законодавством.
Для отримання консультації адвоката у м. Херсон ви можете написати нам на нашу електронну пошту office.kanon.ks@gmail.com або зателефонувати на номер (0552) 42-46-48, (0552) 42-46-49.