Нововведення у процесуальному законодавстві: електронні докази та зміни у процедурі відкриття виконавчого провадження

   З розвитком інформаційних технологій світ не стоїть на місці та постійно розвивається. Оновлюються та стають сучаснішими всі сфери життя. Судочинство в Україні також зазнає постійних змін. До прийняття Закону України «Про внесення  змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р. № 2147-VІІ у законодавстві було відсутнє поняття та доказова сила електронних доказів.

    Якщо звернутися до міжнародного досвіду, то у Федеративній Республіці Німеччині юридична сила електронного документа стоїть нарівні з юридичною силою документів у паперовому вигляді. При чому, доказова сила електронних документів забезпечується наявністю електронного підпису.

  У Французькій Республіці електронні докази отримали те саме визнання, як і паперові з власноручним підписом, без зв’язку з конкретним технологічним засобом.

   В Україні з прийняттям оновленого Господарського  процесуального кодексу, розширюються засоби доказування та вводиться такий вид доказу – електронний. Аналогічні положення є схожими для всіх нових процесуальних кодексів, що має допомагати у встановленні однозначної правозастосовної практики.

    Отже, давайте розглянемо позитивні та негативні моменти останніх нововведень на прикладі Господарсько процесуального кодексу (далі ГПК).

   Серед позитивних моментів можна виділити наступні:

   По-перше, досить точно і повно відображене саме визначення електронних доказів. Згідно з ч. 1 ст. 96 ГПК «Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій формі), яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (у тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб – сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі.»

   Таке визначення є об’ємним та розширеним, тому що включає значний перелік видів електронних доказів. Крім того, воно не є остаточним, що є позитивною стороною, враховуючи розвиток новітніх технологій та можливість появи нових видів електронних доказів.

  По-друге, досить практичним є нововведення, що стосується процедури відкриття виконавчого провадження. Оскільки, у ч. 1 ст. 327 ГПК зазначається положення, про те, що судовий наказ  видається в електронній формі і підписується електронним цифровим підписом судді. Далі, протягом п’яти днів після набрання судового рішення законної сили виконавчий документ вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, копія виконавчого документа надсилається стягувачу на його електронну пошту, а у разі, якщо немає електронної адреси – листом.

  Отже, тепер для того, щоб відкрити виконавче провадження стягувачу достатньо подати органу Державної виконавчої служби, приватному виконавцю відповідну заяву. У свою чергу, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження заяви отримує в реєстрі е-копію виконавчого документа та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

 Такі зміни, значним чином пришвидшать процес відкриття виконавчого провадження та зменшать кількість часу, витраченого на подання в паперовій формі виконавчих документів.

   Ще одним запровадженням, що торкнулося процесу доказування є закріплення можливості учасників справи надати суду висновок експерта. Згідно з  ч. 3 ст. 98 ГПК зазначено, що учасник справи, має змогу замовити проведення експертизи. Тобто проведення експертизи можливе не тільки на підставі ухвали суду. Отже, для встановлення всіх обставин та об’єктивного вирішення справи такі зміни матимуть безперечно вагомий внесок.

     Серед негативних моментів можна виділити наступні:

   По-перше, належним чином не врегулювано процес засвідчення копій електронних доказів. Згідно з ч. 2 ст. 96 ГПК «Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис. Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.» Слід зазначити, що станом на сьогодні такий акт ще не прийнято.

   Отже, виникає питання щодо процедури посвідчення електронної інформації. Як варіант, брати участь у цьому могли б нотаріуси. Проте, можливість здійснення посвідчу вальних дій нотаріусами Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій безпосередньо не передбачена, саме тому вони не беруть на себе таких зобов’язань.

  Отже, до того як будуть вирішенні на законодавчому рівні питання щодо посвідчення копій електронних доказів у учасників справи є можливість подавати тільки оригінали доказів.

   По–друге, залишається відкритим питання, що саме вважати оригіналом електронного доказу. У суду можуть виникнути сумніви щодо допустимості доказу, що був скопійований на певний носій інформації. Оскільки, є ймовірність оцінки такого доказу як електронної копії, а не оригіналу.

   Крім того, враховуючи особливості деяких видів електронних доказів (відео-, звукозаписи та інші), їх копії тотожні оригіналу. Саме тому, електронні копії логічно було б прирівнювати до самого оригіналу.

   Отже, з прийняттям останніх змін у процесуальному законодавстві, запроваджується такий вид доказів, як електронний, що є безперечно позитивним нововведенням, зумовленим реаліями часу.

   Крім того, можна виділити наступні позитивні зміни у законодавстві: наділення електронних доказів самостійним процесуальним статусом та розроблення їх загального визначення сприятиме повному і всебічному з’ясуванню всіх обставин справи.

  Проте, у будь-якої медалі завжди є дві сторони. Варто зазначити і мінуси: законодавець не врахував деяких моментів, пов’язаних з посвідченням копій електронних доказів сторонами судового провадження, не визначив порядку забезпечення доказів у електронній формі.

 Проте, безперечно, закріплення у законодавстві електронного виду доказів сприятиме встановленню дійсних обставин справи та винесення судами об’єктивних та справедливих рішень. Але для забезпечення учасникам справи можливості подання електронних доказів, законодавцю потрібно ретельно врегулювати процес посвідчення копій електронних доказів.

Олена Сафіна, юрисконсульт

ТОВ «Юридическое бюро “КАНОН”

березень, 2018

«Юридическое бюро «КАНОН»

– це юридична компанія, що надає широкий спектр послуг в галузі права.

Меню