Здоров’я – найцінніший подарунок, яким природа наділила людину. Хто ж подбає про своє здоров’я – як не сама людина. Всім відомий факт, запобігти виникненню хвороби, краще, ніж лікувати наслідки загострення. Проте це правило не часто застосовують громадяни нашої держави. І це не їхні уподобання чи вибір не в користь свого здоров’я, нажаль, це сьогоденні реалії та фінансування української медицини в цілому. Приведемо статистику: наші співвітчизники нині живуть в середньому на 11 років менше, ніж мешканці країн ЄС.
Коштів на належне фінансування системи охорони здоров’я держава не має. Внаслідок цього, 3,8% громадян на рік зазнають катастрофічних втрат через витрати на лікування, ще 10-12% стикаються з такими проблемами у родичів колег та сусідів, 92% українців бояться потрапити у фінансову скуту у випадку хвороби. Адже рівень зарплат сучасних українців дозволяє лише зводити кінці з кінцями, на повноцінні медичні обстеження, планові огляди та профілактичне лікування мова взагалі не йде.
В умовах ринкової економіки система безоплатної медицини припинила діяти і людям доводиться доплачувати за медицину з власних кишень. Хоча на медицину і виділяють достатньо грошей, проте корупція заважає потраплянню грошей за призначенням.
З Нового 2018 року вступає в силу Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (далі – Закон України), який і запровадить початок медичної реформи. Отже, про основні зміни у медичному обслуговуванні, позитивні та негативні наслідки реформи детальніше Ви можете дізнатися у даній статті.
Серед позитивних змін, які вводяться медичною реформою можна виділити наступні:
По-перше, цікавим нововведенням є запровадження згідно з п. 2 ст. 2, ст.11 Закону України системи охорони здоров’я (е-Health). Система збиратиме узагальнені дані про лікування пацієнтів, які будуть фіксувати надані їм послуги.
Оскільки, сучасний світ живе у динамічному ритмі, постійно вдосконалюється та змінюється. Такі зміни не залишають осторонь і реформування медицини. Слід зазначити, що е-Health вже діє в таких країнах як Швейцарія, Франція, Данія, Словенія, Фінляндія.
Отже, в системі е-Health відображатимуться основні дані про лікарів (рівень освіти, досвід), а також відомості про їхню діяльність (тривалість консультацій, частота відмов від цього лікаря серед пацієнтів). На основі цих об’єктивних показників згодом з’являться рейтинги лікарів, що допоможуть пацієнтам у виборі висококваліфікованого лікаря.
В системі буде медична довідка кожного українського пацієнта, рецепти для лікування, тож за потреби будь-який лікар зможе зрозуміти, яка хвороба є в конкретної людини. Що в цілому є дуже ефективним нововведенням, оскільки в екстреному випадку лікар має можливість подивитись діагноз пацієнта по електронній системі та рецепти його лікування, а також дізнатися про показання чи протипоказання на певний препарат. За відсутності такої системи, дорогоцінний час для рятування пацієнта витрачався на діагностування захворювання та призначення лікування.
По-друге, створення Національної служби здоров’я України (далі – НСЗУ), на яку покладається функція замовника медичних послуг, (таких як надання консультацій, проведення діагностики та лікування) незалежного від надавачів послуг (лікарень та Міністерства охорони здоров’я). Тобто, НСЗУ виконуватиме роль оператора, який здійснюватиме закупівлю медичних послуг, укладатиме договори про співпрацю з медичними закладами.
Модель НСЗУ матиме мінімальні корупційні ризики, оскільки як центральний орган виконавчої влади підконтрольна Рахунковій палаті, Державній аудиторській службі, а також Національному антикорупційному бюро і Національному агентству з питань запобігання корупції. НСЗУ не володітиме бюджетними коштами, а лише буде курирувати оплати, які здійснюватиме казначейство за надані послуги
Крім того, на НСЗУ покладається функція контролю якості послуг, наданих пацієнту у медичній установі відповідно до умов підписаного договору. Тобто на НСЗУ покладена функція укладання договорів та перевірка їх виконання.
Щодо недоліків медичної реформи можна виділити наступні:
По-перше, з Нового 2018 року кошти з Держбюджету виділятимуться саме на лікування пацієнтів. Відповідно до ст. 3 Закону України «Держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України за надання громадянам необхідних їм медичних послуг, та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.»
Основна ідея реформи у тому, що держава міняє вектор своєї спрямованості з утримання мережі лікувальних закладів, які надають безоплатні медичні послуги, на закупівлю чітко визначеного переліку послуг у цій мережі.
Отже, держава бере на себе обов’язок оплачувати повністю надані медичні послуги. Але, на жаль, питання про те, які саме послуги входитимуть до програми медичних гарантій залишається відкритим. Безпосередньо у самому Законі України, закріплено, що первинна, вторинна, третинна допомога та ще деякі види допомоги покриватимуться бюджетними коштами. Але ці види медичної допомоги включають дуже багато послуг, а сам перелік послуг буде прийматись Верховною Радою щорічно, з врахуванням доступних коштів. Тому, якщо вартість медичних послуг відповідатиме ринковій, то навіть 5 % ВВП не зможе перекрити всі витрати, що створюватиме необхідність пацієнтам оплачувати деякі медичні послуги самостійно.
Закон України у попередній редакції від 06.06.2017 р. містив більш вдале регулювання розподілу коштів на медичні послуги, а саме закріплював механізм співоплати, за якого держава забезпечувала повне або часткове покриття витрат на оплату медичних послуг. Тобто, деякі послуги на фінансування, яких у повному обсязі у держави просто не вистачало коштів, могли фінансуватися лише частково. Таким чином, пацієнт оплачував би вартість певної медичної послуги не у повному обсязі, а лише частково, внаслідок чого лікування було б більш доступним.
По-друге, виключені положення про запровадження клінічних настанов (адаптованих, що розробляються підприємствами, установами, організаціями України та нових, що розроблені та затверджені на міжнародному рівні). Закон України у попередній редакції від 06.06.2017 р. містив положення про такі настанови.
Згідно з ст. 14-2 Закону України в редакції від 06.06.2017 р. Нові клінічні настанови – визначають вимоги до діагностичних, лікувальних, профілактичних або реабілітаційних методів надання медичної допомоги та їх послідовність, що розроблені іноземними органами, установами, організаціями у сфері охорони здоров’я. Наслідком вилучення положень про клінічні настанови у Законі України в чинній редакції від 19.10.2017 р. є те, що рівень медичного обслуговування українців залишиться у попередньому стані.
Отже, умови сучасного світу та розвиток інноваційних технологій диктують нові правила діяльності у різних сферах життя людини, що стосується також і медицини. Європейські країни вже мають деякий досвід у реформування медицини. Прийняття закону «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» це лише перший крок до суттєвих змін у медичній системі, яким чином вони запрацюють на теренах нашої країни та чи вистачить належної організації та фінансування для таких важливих перевтілень. Відповіді на всі ці питання надасть тільки час…
Сафіна Олена, юрисконсульт
ТОВ “Юридическое бюро “Канон”
Листопад 2017 р.