Контроль суду за виконанням ухвалених рішень.

Ефективність судового захисту безпосередньо залежить від реального виконання судових рішень. Чинний Кодекс адміністративного судочинства України (КАСУ) містить досить дієвий механізм, яким можна «заохотити» суб’єкта владних повноважень до якнайшвидшого виконання судового рішення.

Так, статтею 267 КАСУ передбачені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, які дуже рідко використовується судами в адміністративному процесі. Основна причина невикористання судом свого контрольного повноваження вбачається у недосконалому нормативному закріпленні. Відповідно до ч.1 ст.267 КАС покладення на відповідача зобов’язання подати звіт є правом суду, а не обов’язком. Передбачивши таке повноваження, законодавець не визначив умов його використання, залишивши вирішення вказаного питання виключно на розсуд суду.

Згідно з цією нормою суд, який ухвалив судове рішення по адміністративній справі, має право зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду від 09.01.2013 р. №28/12/13-13 вказується, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб’єктом владних повноважень – відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. У резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної інстанції зазначається встановлений судом строк для подання суб’єктом владних повноважень – відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій. В той же час ст.232 КАСУ також передбачено, що в резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції має зазначатися встановлений судом строк для подання відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій. Отже, зобов’язання суб’єкта владних повноважень подати звіт повинно міститися у резолютивній частині постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій.

 Позивач під час судового розгляду справи також може звернутись до суду з клопотанням про встановлення контролю за виконанням постанови. Для позитивного розгляду такого клопотання в обгрунтованні слід посилатись на тривале порушення відповідачем суб’єктивних прав позивача, яке передувало зверненню до суду. Або ж посилатись на аналіз практики Європейського суду з прав людини, яка свідчать про негативну тенденцію, яка виникла в Україні з невиконанням судових рішень суб’єктами владних повноважень.

Строк для звіту може бути встановлений для контролю за виконанням не лише постанов, але й ухвал, якими суд вирішує, зокрема, питання про відшкодування судових витрат, поворот виконання, зміну способу виконання судового рішення. Встановлення строку для звіту може відбуватися як з ініціативи осіб, які беруть участь у справі, так і з ініціативи суду. Якщо особа клопоче про це, а суд не встановлює такого строку, відповідні мотиви повинні наводитися в постанові.

Процесуальна форма розгляду звіту законом не передбачена. Тому він може розглядатися як в судовому засіданні з викликом заінтересованих осіб, так і без судового засідання, без виклику осіб, в порядку письмового провадження.

За наслідками розгляду звіту суб’єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат (від 13 780 грн. до 41 340 грн.). Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина – до Державного бюджету України. Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Штраф накладається на керівника, а не на орган, який він очолює. При цьому не має значення, що ця посадова особа не є стороною в процесі. Якщо обов’язок виконати постанову лежить на колегіальному органі (раді, виконкомі, комісії тощо ), але звіт про її виконання не подано або з вини цього органу постанова не виконується, штраф накладається на керівника цього органу.

Також слід мати на увазі, що сплата штрафу не звільняє від обов’язку виконати постанову суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання зазначених обов’язків тягне за собою накладення штрафу у новому розмірі. Розмір нового штрафу збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.

Якщо суд буде займати активну позицію не лише під час вирішення публічно -правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили, керівник органу владних повноважень буде особисто зацікавлений у своєчасності виконання такого судового рішення. Оскільки, загроза накладення штрафу є достатнім стимулом для керівника суб’єкта владних повноважень забезпечити належне виконання судового рішення, та є гарантією забезпечення прав позивача у справі.

 

Автор:

Інна Салата

юрист ТОВ «Юридическое бюро «КАНОН»

березень  2016 р.

«Юридическое бюро «КАНОН»

- это юридическая компания, предоставляющая широкий спектр услуг в области права.

Меню