Відповідальність за неповагу до суду

Адвокатским об’єднанням «КАНОН» детально проаналізовано питання відповідальності за прояв неповаги до суду.

Повага до суду сама по собі є важливим чинником правової держави. Кожна особа беручи участь у судовому засіданні має проявляти високий моральний ступінь поведінки та належним чином користуватись своїми процесуальними правами не допускаючи проявів зловживання ними.

Закон вимагає від учасників процесу, або присутніх у судовому засіданні осіб, наявність поваги до суду як одного із інститутів державної влади. За останні роки в Україні все більш набуває свого поширення публічна демонстрація такої форми правового нігілізму як прояв неповаги до суддів та суду зокрема. Розповсюдженість означеного негативного явища обумовлює неможливість виконання судовою владою своїх функцій у повному обсязі. Адже в результаті вчинення діянь, що посягають на авторитет судової влади, фактично нівелюється принцип всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи будь-якої категорії. У загальному підсумку поширення прояву неповаги до суду, уникнення винними особами юридичної відповідальності за чинення такого правопорушення, відсутність забезпечення приміщень судів належною охороною призводить до невиконання українською державою своїх зобов’язань щодо забезпечення права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституція України передбачає, що за неповагу до суду й судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

Свій прояв вищезазначена норма знаходить в ст. 50 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Адміністративна відповідальність за прояв неповаги до суду передбачена ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Питання про притягнення учасника справи або іншої особи, присутньої в залі судового засідання, до відповідальності за прояв неповаги до суду суд вирішує негайно, без складання протоколу про адміністративне правопорушення, після вчинення правопорушення, для чого у судовому засіданні із розгляду справи оголошується перерва, або після закінчення судового засідання.

Диспозиція вказаної статті до об’єктивної сторони зазначеного правопорушення відносить наступні діяння:

  • злісне ухилення від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача, експерта, перекладача;
  • непідкорення зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого;
  • порушення порядку під час судового засідання;
  • вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил;
  • невиконання поручителем зобов’язань, покладених судом під час провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства;
  • неповага до Конституційного Суду України з боку учасників конституційного провадження, перекладача, свідка, спеціаліста, експерта, інших учасників конституційного провадження, залучених Конституційним Судом України до участі у справі, що виразилася у злісному ухиленні від явки на засідання, пленарне засідання Сенату, Великої палати Конституційного Суду України або в непідкоренні цих та інших осіб розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час таких засідань, а так само вчинення будь-яких дій, які свідчать про явну зневагу до Конституційного Суду України іншими присутніми на пленарному засіданні особами (крім суддів Конституційного Суду України).

У випадку вчинення однієї із зазначених дій суд зобов’язаний ініціювати провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Таке провадження має такі стадії:

  • порушення справи про адміністративне правопорушення;
  • розгляд справи про адміністративне правопорушення;
  • виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Справу про адміністративне правопорушення розглядає суддя-доповідач зі складу суду, що розглядає справу, під час розгляду якої вчинено правопорушення, передбачене статтею 185-3КУпАП.

З моменту оголошення судом перерви в судовому розгляді справи для розгляду питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду судді переходять в площину адміністративного процесу, у зв’язку із чим суд повинен керуватися нормативними положеннями статей 276 – 285КУпАП, які визначають загальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення та винесення постанов щодо них.

Оскільки питання про притягнення до відповідальності за прояв неповаги до суду суд має вирішувати негайно після вчинення правопорушення та без складання протоколу про адміністративне правопорушення, то в таких справах рекомендовано долучати постанову у справі про адміністративне правопорушення до матеріалів справи (провадження), під час розгляду якої допущено прояв неповаги до суду.

Закінчення стадії порушення справи про адміністративне правопорушення за загальним правилом пов’язується із складанням уповноваженою особою протоколу про адміністративне правопорушення. Проте, згідно з положеннями ч. 1,5ст. 258 КУпАП, у разі вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається.

На відміну від загального правила відповідно до якого копію постанови протягом трьох днів вручають або висилають особі, щодо якої її винесено, у площині розгляду провадження за ст. 185-3 КУпАП, копію постанови вручають одразу на місці вчинення правопорушення.

Сума ж штрафу, визначена судом за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185-3 КУпАП, має бути сплачена порушником не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанову про накладення штрафу надсилають для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Слід зазначити, що 04.11.2016 рішенням Ради суддів України №74 ухвалено Рекомендації щодо притягнення до відповідальності за неповагу до суду.

Дані рекомендації визначають, що одночасно із загальними вимогами до процесу судового розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачених ст. 185-3КУпАП, аналіз законодавче закріплених положень дозволяє виокремити наступні його особливості:

  • ч. 2 ст. 277 КУпАП встановлений скорочений строк розгляду справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. ст.185-3КУпАП – протягом доби. При цьому нормативні приписи ст.185-3 КУпАП не встановлюють обов’язок суду (судді) щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2, 3 ст. 185-3 КУпАП, протягом такого ж строку, з чого можна зробити висновок про те, що справи про злісне ухилення експерта, перекладача від явки в суд та невиконання поручителем зобов’язань, покладених судом під час провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства розглядаються протягом п’ятнадцяти діб (тобто загального строку), що передбачений у ч. 1 ст. 277 КУпАП. Разом із тим, зазначений строк слід обраховувати з дня виявлення правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185-3 не складається;
  • реалізація прав та процесуальних гарантій учасників судового процесу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 185-3 КУпАП, повинна здійснюватися таким чином, щоб це не перешкоджало розгляду справи у встановлені ст. 277 КУпАП строки. Разом із тим, у питанні дотримання прав та процесуальних гарантій учасників судового процесу слід передусім неухильно дотримуватись прецедентної практики Європейського суду з прав людини, висловленої у чисельних рішеннях Суду («Озтюрк проти Німеччини», «Енгель та інші проти Нідерландів», «Гурепка проти України» та інші), згідно з якою справи про адміністративні правопорушення, при наявності певних умов, повинні розглядатись за процедурою та з дотриманням процесуальних гарантій передбачених національним законодавством для кримінальних проваджень.

Отже, у випадку відсутності відповідної норми КУпАП, яка регулює процедуру вирішення тих чи інших процесуальних питань, що виникають під час розгляду справи (зокрема, щодо процедури відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суд (суддя), враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми кримінального процесуального законодавства за аналогією;

  • за загальним правилом, встановленим ст. 268 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 185-3 КУпАП, розглядаються в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Разом з тим, у випадку притягнення особи до відповідальності за ст. 185-3 КУпАП, справу може бути розглянуто і за відсутності такої особи, коли є дані про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, (ч. 1 ст. 268 КУпАП);
  • законодавець не встановлює обов’язкових вимог щодо фіксації судового процесу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185-3 КУпАП, оскільки більшість обставин справи мають відображатись у постанові судді. Проте, слід визнати правильною практику тих суддів, які забезпечують повне фіксування вказаного судового процесу звукозаписувальними технічними засобами, адже не всі дані (інформацію, відомості) про вчинене правопорушення можливо включити до описової частини постанови, ухваленої за результатами розгляду справи;
  • оскільки питання про притягнення до відповідальності за прояв неповаги до суду має вирішуватися судом негайно після вчинення правопорушення та без складання протоколу про адміністративне правопорушення, то в таких справах власний єдиний унікальний номер і номер провадження (справи) за індексом “3” не присвоюється. З огляду на це, судам слід рекомендувати долучати постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 185-3КУпАП до матеріалів справи (провадження), в якій було допущено прояв неповаги до суду, і обліковувати її за тим самим єдиним унікальним номером;
  • відповідно до положень ч. 3,4ст. 221-1, ч. 2, 3 ст. 294 КУпАП постанова суду (судді), прийнята за результатами розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 185-3 цього Кодексу, може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Постанова судді Верховного Суду, прийнята за результатами розгляду такої справи, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Касаційного кримінального суду і переглядається у складі колегії з трьох суддів;
  • на відміну від загального правила, відповідно до якого копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, у випадку притягнення до відповідальності заст. 185-3КУпАП, копія постанови вручається відразу на місці вчинення правопорушення (ч. 1,5ст. 285 КУпАП).

Окремо в Рекомендаціях №74 наголошено на таких нормативних особливостях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 КУпАП:

  • об’єктом правопорушення є суспільні відносини у сфері судоустрою;
  • об’єктивна сторона правопорушення може виражатись у вчиненні різноманітних дій: у вербальній формі, шляхом жестикуляції, шляхом бездіяльності під час непідкорення вимогам головуючого у судовому засіданні, неявки до суду осіб, які визнані у встановленому законодавством порядку свідками, потерпілими, позивачами або відповідачами, експертами, перекладачами тощо;
  • об’єктивна сторона правопорушення передбачає відповідальність тільки за злісне, тобто повторне без поважних причин ухилення від явки в суд і при цьому не всіх осіб, без яких неможливий розгляд судової справи, а тільки свідка, потерпілого, позивача, відповідача, експерта, перекладача. Це означає, що не може визнаватись правопорушенням і не тягне за собою адміністративної відповідальності одноразова навмисна неявка в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача, експерта, перекладача, а також неодноразове нез’явлення без поважних причин обвинуваченого, спеціаліста, іншої особи, особиста участь якої в судовому розгляді визнана обов’язковою;
  • об’єктивна сторона правопорушення, що полягає у вчиненні будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил, може проявлятись лише у ході судового засідання, через що дії осіб за межами судового засідання не можуть бути кваліфіковані за ст. 185-3 КУпАП як прояв не поваги до суду;
  • суб’єктом правопорушення може бути будь-яка особа, яка бере участь у судовому засіданні, або визнана у встановленому законодавством порядку свідком, потерпілим, позивачем або відповідачем, експертом, перекладачем;
  • суб’єктом правопорушення є лише фізична особа;
  • суб’єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.

Підсумовуючи наведене вище, слід зазначити, що при неодноразових проявах учасниками процесу та присутніми у судовому засіданні неналежної поведінки питання притягнення осіб до відповідальності за неповагу до суду є досить актуальним. Як ми бачимо з аналізованого матеріалу, такі правовідносини не достатньо врегульовані чинним законодавством зокрема через застарілість норм чинного КУпАП.

На власний погляд адвокатів Адвокатського об’єднання «КАНОН» слід на законодавчому рівні закріпити спеціальну, спрощену процедуру, притягнення осіб до відповідальності за прояви неповаги до суду заради стимулювання присутніх у судовому засіданні додержуватись високоморальних стандартів поведінки та не спричиняти дій, що можуть шкодити належному здійсненню правосуддя.

 

Вересень, 2020

«Юридическое бюро «КАНОН»

– це юридична компанія, що надає широкий спектр послуг в галузі права.

Меню